/Files/images/IMG_1693.jpgКукшинська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів Історія нашої школи

За 30 кілометрів від міста Ніжина, недалеко від траси Київ-Москва розташоване велике і красиве село Кукшин, яке лежить на Придніпровській низовині Лівобережної України. З усіх боків село оточене зеленими лісами, розкішними луками.

Рівні асфальтовані дороги прорізують село з кінця в кінець.

В центрі села-велична будівля двохповерхової школи. Гарно опорядковане подвір’я школи обсаджене ялинками, красивим фруктовим садом. Весною школа потопає в цвітінні яблунь, влітку- в різнобарв’ї квітів. Приміщення школи художньо оформлене. В кабінетах немало навчальних посібників, матеріалів з історії села та школи.

Заглянемо ж ближче в минуле рідної школи. За свідченням архівних документів у 1917 році в селі діяли дві школи: церковно - парафіяльна і земська.

Церковно - парафіяльна школа містилася в будинку біля Троїцької церкви. В школи було 4 класи. Вчителем працювала Прокопович, який керував і церковним хором.

Діти вивчали Закон Божий, письмо, арифметику.

Поміщик Фільчевський дозволяв вчителю Прокоповичу користуватись бібліотекою, яка була в його садибі. Під керівництвом вчителя діти читали книжки, були учасниками вертепу.

Паралельно з церковно-парафіяльною школою в селі працювала земська школа. Заняття проводились за кращими підручниками, за більш розширеною програмою.

У школі працювало два вчителі з середньою освітою. І у 1915-1916 роках у школі навчалося уже 80 учнів: 68 хлопчиків і 12 дівчаток.

За офіційними даними до революції 1917 року майже всі жителі села були грамотними.

В роки громадянської війни в селі працювала школа по ліквідації неграмотності для дорослого населення. Пізніше була створена початкова школи, яка проіснувала до 1931 року. школа містилася у кількох приміщеннях: на розі сучасних вулиць імені Леніна та імені Власенків. Там стояли куркульські будинки, з яких виселили господарів.

З часом будови розросталися, перебудовувалися майстерні. Друге приміщення школи було в так званих Карпових хатах. Вони стояли на початку сучасної вулиці Велика Слобода. Ще одне приміщення містилося на сучасній вулиці Шевченка.

В 1922 році 22 квітня сільським активістом Соколовим Борисом Макаровичем була створена первинна піонерська організація в Кукшинській початковій школі.

Вона носила назву «Юний спартаківець». Першими спартаківцями були: Яцура Микола, Яцура Михайло, Яцура Олексій, Мошко Павло та інші. Всього в піонерському загоні було десять підлітків. Потім до загону були прийняті дівчата: Мазко Марія, Пономаренко Марія, Турчин Марія, Кульман Ганна.

Спартаківці організовували молодіжні зібрання, працювали в хаті-читальні, розповсюджували книжки, періодичну літературу.

Молодь рвалася до нового, до культури. Члени піонерської організації «Юні спартаківці» носили червоні галстуки і гордилися званням піонера.

В 1931 році був відкритий 5-ий клас. А у 1934 році відбувся перший випуск семирічної школи. В школі навчалося багато дітей. Тільки перших класів було три. І в цих класах навчалося більше як по 30 учнів. Діти навчалися в три зміни. На той час у школі працювало 12 вчителів, з них мали вищу освіту 3 вчителі. Читалися такі предмети: українська мова, українська література, російська мова, російська література, математика, історія, географія, фізика, ботаніка, іноземна мова, малювання, фізкультура, співи.

В ці роки директором школи працював Примушко. Вчителями були Басанець, Горошко, Компанієць, Жиман, Лук’янський, Цимак.

Завдяки наполегливій самовідданій праці сільських учителів на початок 1940 року в селі було 45 чоловік з повною середньою освітою, 10 чоловік здобуло вищу освіту. Педагоги були учасниками культурного життя села. Вони виступали з концертами в сільському клубі. Їздили з виступами по навколишніх селах, брали активну участь у районних оглядах художньої самодіяльності.

В 1943 році місцеві партизани зруйнували старі приміщення школи та сільбуду. Тому, що такі великі приміщення німцям служили для того, щоб зганяти в них місцеве населення для жорстокої розправи.

Після визволення села від німецької окупації приміщення школи відбудували.

Навчалися так як і до війни, в трьох приміщеннях. В 1944 році директором школи був Захаренко Григорій Васильович, уродженець села Кукшин, учасник Великої Вітчизняної війни, демобілізований після поранення.

Вчителями працювали: Луцька Марія Якимівна. Довженко Іван Якович, Довженко Євдокія Тимофіївна, Бойко Олександра Григорівна, з учителів старшого покоління залишилася працювати Басанець Єлизавета Самійлівна. Рахівником у школі працював Павленко Іван Васильович, який пізніше очолив партійну організацію колгоспу імені ХХІ партз’їзду.

В 1946 році старшою піонервожатою в школі працювати почала Андруковська Марія Олександрівна, яка потім стала головою Кукшинської сільської ради.

В 1950 році добудували приміщення школи, де розмістили ще чотири класи.

З 1953 року директором школи працював Вакулко Дмитро Опанасович.

В цей рік було набрано два восьмих класи, кількістю 60 учнів. Таким чином була відкрита середня школа. На той час у школі навчалося 366 учнів. Працювало 18 учителів. З них шість мало середню освіту, 8-незакінчену вищу і 4 – вищу.

97 жителів села здобули повну середню освіту, 21- вищу.

Навчання в 9-10 класах було спочатку платним, тому багато учнів не змогли продовжувати навчання і з двох восьмих класів на наступний рік залишився один дев’ятий клас. В 1958 році в Кукшинській середній школі навчалося 340 учнів. 195 жителів села здобули закінчену середню освіту: 75 мали на той час вищу.

Сучасне приміщення Кукшинської середньої школи почали будувати в 1963 році, коли головою правління колгоспу був Зимай Іван Дмитрович. Він багато зробив для того, щоб був складений проект нової школи, виділено кошти на її будівництво. В цей час директором школи було призначено Майбороду Степана Яковича, учителя історії, завучем - Рабіновича Бориса Ізаровича.

Першого вересня 1965 року відбулося урочисте відкриття нової школи. Школа одержала багато нового обладнання, наочних посібників.

З 1967 року директором школи працював Рабінович Борис Ізарович. Він багато зробив для того, щоб у школі було запроваджено кабінетну систему.

Створювалися умови для ініціативи дітей. Було запроваджено чергування за тематичними тижнями. Учні середніх та старших класів в доступній формі пропагували знання з фізики, історії, географії, біології, математики, мови, літератури, іноземної мови серед молодших школярів, вчитися працювати з додатковою літературою, періодичною пресою влаштовували вікторини, ігри, змагання юних філологів, географів, істориків. Завершальним етапом було проведення загальношкільного вечора в кінці тижня, де підводилися підсумки проведеної за тиждень роботи.

В процесі проведення тематичних тижнів виявлявся інтерес, поглиблювалися знання, виділялися таланти. А для вчителів було широке поле для позаурочного спілкування з дітьми.

У школі працювало багато гуртків, серед яких: хореографічний, гурток фотографування, краєзнавчий. В 70-80-х роках у школі працювала виробнича бригада.

Рідна школа для учнів була не тільки уроками, а набагато ширшим і глибшим поняттям. Разом з учителями діти вчилися любити землю, на якій ми живемо і працюємо. З цієї любові народжувалося прагнення стати їй корисними. Піти тією стежкою в житті, яка принесла б користь Вітчизні!

Після закінчення навчального року всі старшокласники включалися в активний літній відпочинок. На базі шкільного трудового табору була організована виробнича бригада. Члени бригади на полях радгоспу в середньому виполювали до 150 га зернових, до 4 га просапних, збирали яблука в саду, вирощували шовкопрядів, садили ліс. Обробляли молоді лісопосадки. Це була не лише праця, це було єднання з рідною природою. Вчителі біології Дмитренко Г.О., Монастирьова Г.В., Верес М.Г., вчили не тільки сумлінно працювати, а й вчитися спостерігати природу, проникаючи в її таємниці, духовно збагачуватись. Учнівська виробнича бригада була удостоєна честі бути учасником ВДНГ в Москві.

На все життя запам’яталися дітям хвилини відпочинку на Десні, де був організований літній двозмінний табір відпочинку, походи по місцях бойової слави, екскурсії до Одеси. Миргорода, Севастополя, Києва, Москви, Ленінграда.

Бригаду неодноразово преміювали цінними подарунками, виділяли автобуси, грузові автомобілі. Майже всі спеціалісти колгоспу- колишні учасники виробничої бригади. Багато членів бригади обрали сільськогосподарські спеціальності.

З 1980 року директором школи стала працювати Сокол Ніна Іванівна.

З тридцяти п’яти років педагогічної діяльності Ніна Іванівна двадцять років віддала керівній роботі, спочатку заступником директора, потім 12 років- директором школи.

Це були яскраві, живі сторінки історії школи.

Різноманітні організаційні форми роботи з дітьми, з батьками заповнювали шкільне життя. Це були сімейні вечори, спортивні свята, вечори відпочинку, змістовні інтелектуальні змагання.

А на уроках вирішувалися складні програмні завдання. Школа мала значну кількість призових місць в олімпіадах з предметів, учні випускних класів вступали у вузи, технікуми. Пишається наша рідна школа своїми випускниками. Одні одержали освіту і полетіли в далекі краї, інші залишилися працювати в рідному селі, прославляючи його.

Ось їх славні імена: Корсакевич Олександр Миколайович та Володимир Миколайович стали військовими, закинула їх доля аж на Далекий Схід, зараз вони вже на заслуженому відпочинку.

Павлюк Олег Володимирович, нині покійний, закінчив Київську сільськогосподарську академію, мав звання доктора наук, працював директором нашого насінницького радгоспу «Дружба народів», замінивши на посту свого батька Павлюка Володимира Олексійовича.

Нестеренко Катерина Миколаївна здобула освіту агронома в Уманському сільськогосподарському інституті. Довгий час працювала головним агрономом нашого радгоспу, тепер люди довірили їй відповідальний пост, вона депутат сільської ради, секретар в цій установі. Сиводід Сергій Миколайович закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут. Працював головним ветеринарним лікарем нашого села. З 2005 – 2010 роки він займав високу посаду, виконуючи обов’язки заступника голови районної ради.

Івашко Людмила Миколаївна, закінчивши Ніжинський педінститут, пройшовши стежкою вчителя, директора школи, працює на посаді головного спеціаліста відділу освіти.

Особливі слова хочеться сказати про випускників нашої школи, які свідомо обрали спеціальність учителя і, закінчивши педагогічні вузи, повернулися в рідне село і зараз навчають дітей творити в житті розумне, добре, вічне. Це Олійник М.М.- учитель хімії та біології, Павленко М.П.- учитель фізики, Монастирьова Т.Б. – учитель початкових класів,

Сиводід С.В.- учитель географії та біології, Гречко В.П.- учитель малювання та музики, Мормоленко С.А.- учитель української мови та літератури, Костирко Н.О. – учитель української мови та літератури, Гайдай І. Ю. – учитель початкових класів.

З 1992 року школу очолила Ярмоленко Алла Михайлівна.

В своїй педагогічній діяльності та як директор школи, вона керується тими високими завданнями, що витікають з рішень державної програми «Освіта», підвищення ефективності навчально-виховного процесу і удосконалення педагогічної майстерності.

В непростий нинішній час реалізовуючи особистісно-зорієнтований підхід в умовах малокомплектної сільської школи педагогічний колектив шукає шляхи доступного впливу на кожного окремого учня. Не залишаючись в стороні від запровадження інноваційних технологій, інтерактивних методів навчання ми випробовуємо свої форми впливу. Пройшли апробацію та визнані доцільними впровадження робочого місця учня. Це значить, що кожен учень має на своєму робочому місці план вивчення програмового матеріалу, календарні строки контрольних, самостійних робіт, атестацій. Він може познайомитися з текстом орієнтовної контрольної роботи, визначити для себе рівень її, одержати потрібну консультацію, попросити додаткову допомогу. Вчитель має змогу диференціювати рівень завдань, надавати необхідні зразки розв’язків. Таким чином творча співпраця учня та вчителя забезпечує зворотній зв’язок та дає можливість кожному учню перебувати в полі зору вчителя з своїми проблемами.

З цікавістю сприймається організація роботи на уроці за категоріями «вивчимо», «знаємо», «вміємо», «повторимо», «виправимо», «доповнимо», і іншими, апробованими на уроках математики. Це допомагає учню вибрати посильну для себе категорію та встановити зв’язок з товаришами в класі та вчителем.

Значну увагу в школі приділено запровадженню оздоровчих технологій. Це високоякісне проведення уроків фізичної культури, фізхвилинки на уроках початкових класів, запроваджена система вправ для корекції постави з використанням мішечків з йодованою сіллю та система вправ для зняття втомлюваності очей. Розроблено графічні стандарти для рухливих ігор, упорядковано дитячий ігровий майданчик.

В щоденний навчально-виховний процес входить використання можливостей комп’ютерних технологій. Для запровадження комп’ютерної освіти за рахунок варіативної частини навчального плану вводимо години інформатики з 6 класу.

З’єднує в один вузол можливості дитини, перспективи її навчального зростання, запити батьків щодо успішності дітей та психолого-педагогічна оцінка вчителем введена 3 роки назад рейтингова оцінка навчальних можливостей учня. Аналізуючи рейтингові показники, вчителі, практичний психолог мають можливість надати психолого-педагогічні рекомендації, організувати психологічний супровід навчальної діяльності кожного учня.

Всі ці заходи спрямовані на збудження інтересу до навчання, підтримці його на належному рівні.

Кiлькiсть переглядiв: 840

Коментарi

  • Maumeds

    2018-03-09 16:43:05

    Where To Buy 3 10percent Cream Eurax Medicamento Cialis Para Sirve [url=http://cheapciali.com]generic cialis[/url] Generic Viagra Sold In United States...

  • Maumeds

    2018-03-04 20:51:21

    Was Bedeutet Levitra [url=http://tadalaffbuy.com]cialis online[/url] Levitra Orosolubile Vendita Cheapest Sildenafil Citrate 100mg...

  • Maumeds

    2018-02-20 08:17:25

    Prostata Propecia Can Buy Ropinirole Over The Counter [url=http://ciali5mg.com]cialis price[/url] Buy Cipro Uk Le Viagra Prix...